Дівчатка, всім привіт!
Тільки не кидайте тапки 🙌 🏼 що робити з панічним страхом за життя своєї дитини (доньці 2.8)? не просто переживання, що в порядку речей, а саме зі страхом, коли земля йде з під ніг….
Після першого нашого нападу фебрильних судом, коли я думала, що дитина вмирає, мене на будь-яку підозру на якусь болячку (просто соплі потекли або, наприклад, чхати часто почала) відразу в жар кидає. Вже мовчу, що зі мною діється, коли я чіпаю доньці лоб і розумію, що у нас темпу. Мене відразу трясе і шлунок аж зводить…. Якщо бачу, що дочка млява, то відразу мороз по шкірі і готова тут же зібрати речі і їхати лягати в лікарню, аби поруч були лікарі, які в разі чого тут же зможуть допомогти. Тому що навіть при банальному грві у мене в голові відразу найстрашніші думки і картинки.
Навіть от кашель вночі коли у нас був, мене аж трясло, так боялася, що перестане дихати. Коли напад кашлю пройшов, я ще годину заснути не могла, серце як скажене калатало.
Дівчата, я розумію, що це ненормально, але не можу нічого з собою вдіяти 😭 мені пряма дорога до психотерапевта, так?
