Американська саночниця Софія Кірбі поєднує спортивні змагання з унікальним підходом до романтики на зимових Олімпійських іграх 2024 року в Мілані та Кортіна д’Ампеццо. Зосередившись на тому, щоб увійти в історію нещодавно доданого жіночого парного санного спорту, 24-річна дівчина відкрито шукає побачень із колегами-спортсменками та вболівальниками через соціальні мережі – крок, який підкреслює зміну норм щодо того, як олімпійці орієнтуються в особистому житті під час напружених глобальних подій.
Виклик публічних знайомств
Кірбі оголосила про свій “челендж на побачення” в Instagram, запросивши потенційних партнерів зв’язатися з нею. Її підхід простий: вона використовує Ігри як фон для знайомства з новими людьми, прямо заявляючи, що почне зустрічатися після закінчення змагань 12 лютого. Всього за три дні вона отримала понад 600 повідомлень, запланувала два побачення на День Святого Валентина і залишалася відкритою для нових пропозицій. Ця публічна гонитва за романтикою — це не просто грайливий побічний квест; це відображення того, як спортсмени використовують соціальні мережі для спілкування поза традиційними обмеженнями олімпійського середовища.
Олімпійські перешкоди для побачень
Знайомства під час Олімпійських ігор представляють унікальні виклики. Спортсмени працюють за жорстким графіком, де тренування, змагання та відновлення займають більшу частину їхнього часу. Саме Олімпійське селище, незважаючи на соціальну активність, також є середовищем високого тиску, де основна увага залишається на спортивних результатах. Кірбі визнає ці проблеми, зауважуючи, що важко підтримувати послідовність, коли її кар’єра потребує тривалих подорожей — вона проводить приблизно півроку, змагаючись за кордоном. Її розташування в Лейк-Плесіді, штат Нью-Йорк, ще більше ускладнює ситуацію, пропонуючи обмежений вибір партнерів для побачень і сезонних працівників, які зазвичай не залишаються надовго.
Прагматичний підхід
Незважаючи на ці перешкоди, Кірбі вживає активних дій. Вона представляється просто як виробник санок, який також керує керамічним бізнесом, уникаючи надто формальних або лякаючих представлень. Вона також встановлює чіткі межі, відкидаючи потенційних партнерів, які демонструють тривожні ознаки, такі як незрілість, неповага чи погана поведінка. Цей прагматизм свідчить про те, що спортсмени, навіть під час Олімпійських ігор під пильною увагою, застосовують ті самі стандарти датування, що й у повсякденному житті.
«Мій настрій полягає в тому, щоб скористатися можливостями, познайомитися з людьми і подивитися, що буде там, коли гонки закінчаться». – Софія Кірбі
Зрештою, стратегія Кірбі підкреслює ширшу тенденцію: спортсмени все більше готові будувати особисті стосунки, навіть у розпал жорстокої конкуренції. Ця зміна кидає виклик традиційному іміджу надто цілеспрямованого олімпійця, демонструючи, що навіть на найвищому рівні спорту люди все ще прагнуть романтики та спілкування.
Її готовність відкрито говорити про своє особисте життя підкреслює стирання меж між спортивними досягненнями та особистим життям у сучасну олімпійську епоху.
