Діти дорослішають, починають ходити на прогулянку, в дитячий сад, спілкуватися з однолітками. І тут починає проявлятися, у деяких малюків, сором’язливість. Добре це чи погано? Іноді скромність – це індивідуальне прояв темпераменту…
Діти дорослішають, починають ходити на прогулянку, в дитячий сад, спілкуватися з однолітками. І тут починає проявлятися, у деяких малюків, сором’язливість. Добре це чи погано? Іноді скромність – це індивідуальне прояв темпераменту, але трапляється, що таким чином дитина відгороджується від зовнішнього світу або чогось побоюється.
«Маленькі дітки-маленькі бедки». Так кажуть люди старшого покоління. Дійсно, якщо мам немовлят хвилює, де подешевше купити японські підгузники з отвором для пупка, то мам 3-х річних малюків турбує комунікабельність дитини та її спілкування з однолітками.
Деякі батьки скаржаться, що їх дитина дуже активний будинку, грає, веселиться, тараторить невтомно, розповідає віршики, а на дитячому майданчику сидить осторонь і ні з ким не спілкується. Можливо причина в тому, що дитину образили на прогулянці, відібрали машинку або вдарили лопаткою. І саме тому він почав побоюватися своїх однолітків. Потрібно обов’язково поговорити з малюком, переконати, що це був одиничний випадок і боятися хлопців не варто. Якщо ж пустити на самоплив дану ситуацію, то у малюка з віком може розвинутися почуття недоверительного відношення до зовнішнього світу.
Буває, що виникнення сором’язливості – це прояв якихось фізіологічних порушень у дитини. Може малюк погано бачить або чує, тому намагається уникати спілкування з дітьми. Тоді це буде проявлятися не тільки на дитячому майданчику і в дитячому саду, але і вдома. Обов’язково спостерігайте за дитиною, і при підозрі якихось порушень зверніться до лікаря.
Іноді сором’язливість проявляється в компанії якихось певних хлопців, наприклад, у розвиваючому центрі. Це може відбуватися, якщо малюк боїться видатися смішним і нецікавим. Діти бачать і захоплюються талановитими та здібними дітьми, які добре співають, розповідають віршики. Буває, що на їх тлі вони почувають себе ніяково, тому воліють сидіти тихо в куточку. У цій ситуації необхідно поговорити з педагогом, щоб під час занять він разом з діточками похвалив Вашої дитини. Тоді сором’язливість і невпевненість в собі можна усунути.
Сором’язливість може стати фундаментом комплексу неповноцінності. Іноді вона виникає в результаті некоректного батьківського виховання. Буває, що батьки часто сварять дитину за активність, балакучість, сміття, безлад у кімнаті, неакуратність і поганий апетит. Все це може викликати почуття неповноцінності. Малюк може уявити, що його не люблять, що він поганий і покинутий. Тому, лаяти дітей з приводу і без – не можна! Необхідно більше любити і пестити малюків. Нікому ще не зашкодило увагу і любов батьків.
Сором’язливість буває різною і прояв її теж. Іноді – це здорове прояв темпераменту і психологічна особливість дитини. Наприклад, він соромиться роздягатися при сторонніх у дитячому садку. А іноді, це прагнення відгородитися від зовнішнього світу, щоб його ніхто не чіпав і не турбував. Для таких малюків, коляска на прогулянці – захист і фортеця. Вони не виходять з неї і не спілкуються з однолітками.
Придивіться до своєї дитини. З’ясуйте причину сором’язливості і забезпечте його любов’ю, підтримкою і увагою. Це найнеобхідніше, що потрібно зростаючої дитини.
Автор: Ольга Захарова.
